Інформація про курс

«Валютне регулювання»

Однією із найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок, формування та активний розвиток якого фактично розпочалися в Україні з 1992 р. На сьогоднішній день валютний ринок є досить розвиненим, характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і позабіржовий сектори та розвивається досить динамічно. Можна стверджувати, що за роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми організації валютних відносин. Тому можна вважати, що в державі існує національна валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин, яка встановлює певний порядок здійснення валютних операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та валютних цінностей, валютні курси, організації валютного контролю тощо.

Поглиблення економічних реформ, становлення фінансово-кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли становленню і зміцненню валютного ринку України. Фактично валютний ринок було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку України, яка згодом, у липні 1993 p., була реформована в Українську міжбанківську валютну біржу.

Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93, згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування на підставі загальної економічної політики держави принципів і стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки і впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій.

Суб'єктами валютних відносин в Україні є юридичні та фізичні особи-резиденти і нерезиденти, уповноважені банки, біржі, інші фінансово-кредитні установи, спеціальні органи валютного контролю та Національний банк України.

Складовими національної валютної систем є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання та контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків, ліцензування операцій з валютними цінностями тощо.

Головним елементом валютної політики слід вважати валютне регулювання — діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику. У сфері валютного регулювання Національний банк:

• 1. на підставі принципів загальної економічної політики України здійснює валютну політику;
• 2. разом з Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс України;
• 3. контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
• 4. визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• 5. накопичує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
• 6. видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
• 7. визначає способи становлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Метою валютного контролю є дотримання чинного валютного законодавства при здійсненні операцій з валютними цінностями, а саме: перевірка наявності необхідних ліцензій та дозволів, правил декларування валютних цінностей, виконання зобов'язань щодо продажу валюти, обгрунтованості платежів, повноти обліку та звітності за валютними операціями, правил вивезення та ввезення валютних цінностей, переказів валюти тощо.

Основними напрямами подальшого вдосконалення валютного регулювання як складової єдиної державної грошово-кредитної політики має стати:

• 1. забезпечення стабільності гривні;
• 2. зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті;
• 3. забезпечення достатнього рівня золотовалютних резервів;
• 4. стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу;
• 5. здійснення поточного регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;
• 6. вдосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків;
• 7. створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку.

У навчальному посібнику розглянуто ключові поняття і терміни валютного регулювання та контролю, викладено основні законодавчі та нормативні документи, подано аналіз структури валютного ринку України, певні аспекти світового досвіду, зокрема огляд валютних систем, запровадження євро тощо. Сподіваємося, посібник буде корисний не тільки студентам і викладачам, а й широкому колу читачів, які цікавляться проблемами економіки та розвитку фінансового ринку України.

	Мілай Анатолій Олексійович
	Науковий ступінь, посади: кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри банківської справи, Міжнародний університет фінансів Публікації Дистанційні курси: Гроші та кредит Валютне регулювання Фінансовий ринок